Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
ремісник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
ремісник — [реим існи/к] ниека/, м. (на) ниеко/в і/ ниеку/, мн. ниеки/, ниек і/ў … Орфоепічний словник української мови
ремісничий — а, е. 1) Прикм. до ремісник 1). || Який носять ремісники (у 3 знач.) (про одяг). || у знач. ім. ремісни/че, чого, с., розм. Те саме, що Ремісни/че учи/лище. •• Ремісни/че учи/лище професійно технічний навчальний заклад, що готує кваліфікованих… … Український тлумачний словник
ремісницький — а, е. 1) Прикм. до ремісник 1). || Зробл. кустарним, не фабричним чи заводським способом. Ремісницькі вироби. || Належний ремісникові, власт. йому. || В якому навчаються ремісники (у 3 знач.). 2) перен. Позбавлений творчої ініціативи … Український тлумачний словник
ремісниця — і. Жін. до ремісник 1), 3) … Український тлумачний словник
Украинские ремёсла — Ремесло как одна из предшественниц промышленного производства было развито на Украине с древних времён, но долгое время было оторвано от прочих родов деятельности. Содержание 1 Ремесло периода Древности и Средневековья … Википедия
по-ремісницькому — присл. 1) Так, як ремісник, ремісники. 2) перен. Без творчого натхнення, ініціативи, за шаблоном … Український тлумачний словник
гонтар — ремісник, що виробляє гонти [III] робітник, що виробляє гонти [VI] … Толковый украинский словарь
чинбар — (ремісник, який чинить шкури), гарбар; кушнір (той, хто вичиняє хутро й шиє хутряні вироби) … Словник синонімів української мови
конвисар — ремісник, що займався відливанням з олова … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
